Київ, 12 грудня 1941 р.1

Оперативний штаб райхсляйтера Розенберга

Головна робоча група «Україна»

Зондерштаб «Наука»

Оригінал – зондерштабу «Наука»

1. Копія – Управлінню штабу

2. Копія – Головній робочій групі «Україна»

Особливе донесення про наукові установи в Києві

Склав: д-р фон Франке

Машинописний набір: фройляйн Главач, 3/2 43.

Підп[ис] д-р фон Франке

Наукові установи:

Про наукові установи Києва інформація представлена у звіті міської управи, який додається. При цьому, передусім слід зазначити, що ні в якому разі не можуть бути реалізовані [представлені у звіті] уявлення міської управи щодо майбутнього, оскільки плани щодо самостійної України повинні розроблятися із залученням німецьких служб.

Про Академію [наук] допоки що немає цілісного звіту.

Доповідну записку про університет партайгеноссе Браун вже має в копії.

Розробка про вищу технічну школу додається.

Інститути

У цілому слід констатувати, що різноманітні установи вже розпочали свою роботу. Щоправда, неодноразово ця діяльність обмежувалася приведенням у порядок та спробами знову отримати втрачену апаратуру та матеріали. Частина інститутів працює на службі відділів економіки та техніки цивільної адміністрації. У стані опрацювання перебуває інформація, які саме інститути та наукові установи ще будуть залучені до роботи і згодом також перейдуть у підпорядкування [цивільної адміністрації].

Навчальний процес

Відповідно до вказівок райхскомісара не слід сподіватися на продовження навчального процесу [у всіх навчальних закладах]. Виняток становлять лише медичні інститути, як мені повідомив д-р фон Терне. Я з ним домовився, що він займається тими медичними установами, які до певної міри становлять інтерес для Оперативного штабу, і готує пропозиції стосовно їх майбутнього. Як повідомив мені професор Зоммер з Господарського управління «Південь»2, Головної групи «Сільське господарство», не слід уникати відновлення діяльності сільськогосподарських навчальних закладів на тривалий термін, інакше в майбутньому для врожаїв в Україні постане загроза нестачі відповідних українських освічених фахівців. Професор Зоммер пропонує організувати навчання для студентів, які спеціалізуються в галузі сільського господарства й перебувають на останньому році навчання, на якому відбуватиметься більше політична та ідеологічна перевірка, ніж відповідна професійна підготовка. Саме сільське господарство, через властиві йому слабкі сторони, буде вимушене використовувати всі ресурси робочої сили, яку початково не слід відкидати з політичних та ідеологічних міркувань.

Ботанічний сад

Усі сільськогосподарські дослідницькі установи вже перебувають під керівництвом пана професора Зоммера. Серед них і Ботанічний сад Академії наук з його відділом плодівництва і виноградарства.

У зв’язку з цим професор Зоммер пише мені таке:

Завдяки винятковому науковому значенню обох великих гербаріїв, для догляду за ними і [використання] їх у наукових цілях я хотів би попросити Вас покрити витрати на 5–6 наукових співробітників.

У додатку – меморандум від імені Ботанічного саду3. Я вже порушив питання стосовно цього пункту в моєму останньому донесенні від 4.12, а саме: чи не могло б Німецьке дослідницьке товариство бути залученим до утримання гербарію. Мені доки неясно, які обсяги коштів має Оперативний штаб [на період немину чого перехідного періоду] для того, щоб узяти на себе підтримку таких установ, як гербарій.

Комплектування кадрами

На підставі документів, які я маю, стосовно питання кадрів, слід зазначити, що, загалом, науковий ентузіазм неодмінно заслуговує на похвалу. Якою мірою результат відповідає німецьким вимогам, повинні вирішувати відповідні німецькі наукові фахівці. На мою думку, окремі учені сповна відповідають німецьким вимогам. Більшість учених, здається, проте, в масі не перевершують рівня викладачів середньої школи. Перш за все прикметна наявність великої кількості жінок – наукових співробітників на керівних посадах.

За тих високих вимог, які чотирирічний план пред’являє в Райху до жінок-співробітників в наукових установах, слід було б обдумати, чи не можна зменшити навантаження за рахунок використання українських допоміжних робочих сил (лаборанток тощо). Біографії деяких учених, фольксдойче за походженням, які вірогідно мають наукову вагу, вже взяв з собою партайгеноссе Браун. Останні додаються.

Використання професорів на німецькій службі

Наскільки я міг передбачати до цих пір, професори, які працюють тут в галузі природничих і технічних наук, сповна зможуть забезпечити своє майбутнє на німецькій службі. Для професорів гуманітарних наук існує лише умовна можливість роботи на німців у тій мірі, наскільки вони беззастережно будуть визнані політично благонадійними. Таким прикладом є ректор університету пан професор Штепа, який завтра буде працевлаштований генералкомісаріатом головним редактором української газети. За порадою Штепи будуть залучатися [до роботи] інші співробітники.

Суспільні науки і націоналізм

Представникам гуманітарних наук та їх діяльності слід приділити увагу перш за все тому, що вони – особливо в межах української Академії наук – є носіями української націоналістичної ідеї, яка кінець кінцем матиме негативний вплив у Райху, як свого часу ідеї чеха Палацького4. Якщо професори, які не перебувають на німецькій службі, будуть залишені на самих себе, вони навряд чи голодуватимуть, як вважається в теорії, підтримуваній райхскомісаріатом. Також уже порушувалося питання, чи погодилася б німецька адміністрація на фінансування Академії за рахунок власних коштів та добровільних внесків і пожертвувань української сторони, у випадку, якщо українська міська управа більше не могла б, як раніше, узяти на себе фінансування і на такий крок не готова піти жодна інша служба (установа, державний орган). Подібне самофінансування, на мою думку, на всяк випадок має бути урізане, оскільки тим самим виникло б коло меценатів, котрі, як члени СС, сприятимуть цій організації у воєнний час, могли б згуртувутися у тісному співтоваристві. Це коло могло б швидко й упевнено стати притулком українського націоналізму, який і так нелегко контролювати. Проф[есор] Штепа в довірчій розмові позначив цей український націоналізм як другу політичну загрозу для німецької адміністрації в Україні поряд з більшовизмом. З останнім ми, без сумніву, майже покінчили, тоді як український націоналізм ще може представляти для нас надзвичайні труднощі, якщо ми своєчасно не перешкодимо тому, щоб його формування під орудою львівських шовіністів не пришло до свого переконливого завершення.

З боку генералкомісаріата були вжиті значні заходи політичного характеру, і таким чином, що вже намітилися ознаки роз’єднаності в середовищі націоналістів. Тому тут йдеться про те, щоб так ставитися до розгляду наукових питань, аби без німецького наказу українські вчені – представники гуманітарних наук, завдяки впливу вищезгаданого оточення заступників Академії, не стали новим оплотом націоналізму, для якого частина [його представників] вже намагалася створити ідейну зброю.